“Сімейна медицина” – це така форма медичного обслуговування, при якій будь-хто з родини звертається за медичною допомогою до одного й того ж лікаря – сімейного. Це найбільш доступна форма медичної допомоги – сімейна амбулаторія завжди розташовується  неподалік  від місця проживання. Сімейна медицина дає змогу  істотно наблизити лікарську медичну допомогу до населення, у першу чергу сільського, та розширити обсяги її надання.

Сімейний лікар надає комплекс первинної медичної допомоги. На відміну від дільничного терапевта, сімейний лікар надає медичну допомогу всій сім’ї, знає спадковість, житлово-побутові умови, матеріальне становище, психологічний мікроклімат в сім’ї тощо. Це лікар–універсал. На сімейного лікаря припадає майже 80% медичної допомоги, якої потребує хворий. Він ставить діагноз, проводить огляд, амбулаторне лікування під особистим наглядом, здійснює профілактичні заходи, надає медико-соціальну допомогу тощо. У разі необхідності, направляє пацієнта до лікувально-профілактичних закладів по спеціалізовану медичну допомогу, організовуючи консультації вузьких спеціалістів і стаціонарне лікування. При цьому сімейний лікар продовжує весь час вести динамічне спостереження за своїми пацієнтами. Таким чином, медичну допомогу пацієнт отримує безпосередньо у свого сімейного лікаря  або за його направленням. У багатьох країнах світу сімейних лікарів називають “мій” або “наш” лікар саме через те, що він завжди стоїть на сторожі здоров’я окремої людини чи родини.

Сімейна медицина є однією з найбільш ефективних стратегій підвищення результативності системи охорони здоров’я в цілому, а також справедливого розподілу і раціонального використання бюджетних асигнувань в галузі. Вона направлена на вирішення проблем збереження і зміцнення здоров’я всього населення. Такий підхід підтримала Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), яка в головному стратегічному документі “Здоров’я для всіх у ХХІ столітті” визначила розвиток ПМСД на принципах сімейної медицини одним із головних завдань для європейських  країн. Системи первинної  медико-санітарної допомоги в  країнах Європи досить різні, що відповідає історичним умовам їхнього розвитку, але в основу більшості з них покладені принципи загальної практики-сімейної медицини.

В Україні, у т.ч. у Миколаївській області, проводиться  робота  щодо реформування  галузі охорони здоров’я. Першочергово створюється  система закладів первинного рівня: центрів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) з мережею амбулаторій загальної практики-сімейної медицини
В умовах реформування системи охорони здоров’я особливого значення набуває запровадження ефективних заходів профілактики захворювань та формування  здорового способу життя. Найважливішим із яких є диспансеризація всього населення. Головною відповідальною особою в проведенні диспансеризації має стати сімейний лікар.